Старые поклонники О.Торвальда рискуют не узнать своих любимцев – в новом альбоме произошло заметное смещение и тематических акцентов, и, собственно, стилевой составляющей. Если предыдущая работа группы была выдержана в рамках поп-панка, то теперь она предлагает, так сказать, украинизированный вариант брит-попа. Соответственно – почти так же громко, но менее шумно, с большим вниманием к аранжировкам и общей мелодичности. Это другая музыка, и даже манера подачи вокала изменилась довольно сильно. Впрочем, перемены – к лучшему. То же касается и текстов. Немного жаль, что в них теперь нет никакой иронии – зато удельный вес субъективных смыслов и личных переживаний ощутимо возрос. Поэтому, думаю, слушать теперь стало несколько интереснее... ____________________________________________________________________________
Старі прихильники О.Торвальду ризикують не впізнати своїх улюбленців – у новому альбомі відбулося помітне зміщення і тематичних акцентів, і, власне, стильової складової. Якщо попередню роботу гурту було витримано в межах поп-панку, то тепер він пропонує, сказати б, українізований варіант брит-попу. Відповідно – майже так само голосно, але менш галасливо, з більшою увагою до аранжувань і загальної мелодійності. Це інша музика, і навіть манера подачі вокалу змінилася доволі сильно. Втім, зміни – на краще. Те саме стосується і текстів. Трохи шкода, що в них тепер немає жодної іронії – зате вага суб’єктивних смислів і особистих переживань відчутно зросла. Тому, гадаю, слухати тепер стало дещо цікавіше... |