Нужна весомая причина, чтобы вот так запросто назвать пластинку "Украинский джаз" – и она есть. Ведь Игорь Хома создал в свое время первый во Львове и, в принципе, один из первых в послевоенной Украине джазовый биг-бэнд, "Медикус" – следовательно, имеет полное право считаться одним из основателей украинского джаза как такового. Причем – характерно украинского, поскольку "Медикус" играл авторскую музыку, основанную именно на местном, национальном мелосе, в том числе и импровизации на темы наших народных песен и мелодий. Даже сегодня в Украине такой музыки создается не слишком много – так что уж говорить о середине минувшего столетия. Тогда и здесь начать играть джаз – а особенно джаз национальный – было, без преувеличения, очень смелым шагом. Тем больше уважения и внимания к себе вызывает эта музыка – качественная, яркая, выразительная. Быть может, не всегда сложная, но далекая от примитивности. По-настоящему живая – язык не повернется назвать ее просто частью истории. "Медикус", при случае, наверняка сумел бы составить достойную конкуренцию лучшим западным биг-бэндам – ведь, не смотря ни на что, и до сих пор эти пьесы звучат колоритно, интересно. А записаны они были, между прочим, 30-50 лет назад! Игорь Хома смог собрать в своем ансамбле действительно замечательных музыкантов – и ритм-секция, и духовые, и струнные, и клавишные в разных пьесах по-своему приятно удивляют и слаженной игрой, и умением развернуть насыщенное, "вкусное" соло. Но прежде всего поражает – неподдельная украинскость представленной здесь музыки. Будь я сейчас под шляпой – снял бы... ___________________________________________________________
Потрібна поважна причина, аби ось так запросто назвати платівку "Український джаз" – і вона є. Адже Ігор Хома створив свого часу перший у Львові і, взагалі, один з перших у повоєнній Україні джазовий біг-бенд, "Медікус" – отже, має повне право вважатися одним з засновників українського джазу як такого. Причому – питомо українського, бо "Медікус" грав авторську музику, засновану саме на місцевому, національному мелосі, у тому числі й імпровізації на теми наших народних пісень та мелодій. Навіть сьогодні в Україні такої музики створюється не надто багато – то що вже казати про середину минулого століття.. Тоді і тут грати джаз – а особливо джаз національний – було, без перебільшення, дуже сміливим кроком. Тим більшу повагу й увагу до себе викликає ця музика – напрочуд якісна, яскрава, виразна. Можливо, не завжди складна, але далека від примітивності. По-справжньому жива – язик не повернеться назвати її просто частиною історії. "Медікус", за нагоди, явно зумів би скласти гідну конкуренцію кращим західним біг-бендам – адже, попри все, і дотепер ці п’єси звучать колоритно, цікаво. А записано їх було, між іншим, 30-50 років тому! Ігор Хома зміг зібрати у своєму ансамблі дійсно чудових музикантів – і ритм-секція, і духові, і струнні, і клавішні в різних п’єсах по-своєму приємно дивують і злагодженою грою, і вмінням розгорнути насичене, "смачне" соло. Але найбільше все ж вражає – невдавана українськість представленої тут музики. Якби мав на собі зараз капелюха – то скинув би його... |